FANDOM


Це - незакінчена сторінка. КОЖЕН може взяти участь у її створенні.

За основу цього матеріалу взято авторську статтю оглядачки Української служби BBC з економічних питань Анастасії Зануди, опубліковану на сайті “Українська правда” 02 вересня 2010.

Загальновідомо, що причиною запланованого на жовтень підвищення вартості комунальних послуг влада називає п’ятидесятипроцентне підвищення ціни на газ для підприємств житлово-комунального господарства, яке набуло чинності з 01 серпня 2010 року.

Водночас, практично кожен українець пам’ятає, як ще навесні 2010 р. сумновідомі харківські домовленості - “газ в обмін на флот” - подавалися саме як спосіб запобігти зростанню цін на газ для населення. Натомість, з літа мова йде уже про те, що для “зрівняння цін на газ в Росії та на Україні” є потрібним створення СП між “Нафтогазом України” та російським “Газпромом” з управління українською газотранспортною системою. Водночас, за словами віце-прем'єра Сергія Тігіпка згідно із меморандумом про співпрацю між Урядом України та Міжнародним валютним фондом чергове підвищення цін на газ (ще на на 50%) відбудеться вже у квітні 2011 року, незалежно від будь-яких російсько-українських СП. І кому в цій ситуації вірити?

Тим часом, урядовці дуже люблять розповідати про “багатомільярдні борги” населення перед комунальниками.

“Борг українців за спожиті комунальні послуги становить 8 мільярдів гривень...” - нещодавно повідомив заступник міністра з питань житлово-комунального господарства Сергій Ласіков. Виникає питання: якщо українці не здатні оплачувати комунальні послуги за “старими” цінами, звідки вони візьмуть гроші на нові, збільшені в 1,3 рази?

Разом із тим, за даними Держкомстату, з січня цього року населення України сплатило за комунальні послуги... майже 102 % від нарахованих за цей час сум. При цьому така динаміка розрахунків за комунальні послуги - на рівні, близькому до 100 % - далеко не цьогорічна “новина”, тому пояснити, звідки взялася багатомільярдна заборгованість, якою оперує МінЖКГ, досить важко.

Ще важче пояснити, чому при майже стовідсотковій оплаті комунальних послуг населенням заборгованість підприємств теплокомуненерго за газ становить близько 60 %, І КУДИ ЗНИКАЄ РІЗНИЦЯ.

Як каже керівник енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін, більшу частину різниці утворюють бюджетні борги перед підприємствами ЖКГ, які, у свою чергу, є боржниками енергетичних підприємств.

"Коли Росія зменшила нам ціну на 100 доларів за рахунок пролонгування базування Чорноморського флоту в Криму, то ми чули від найвищих українських керівників заяви про те, що підвищення цін на газ для населення не буде. Але з 1 числа минулого місяця ціни підвищилися на 50 %, і згідно із Меморандумом про співпрацю з МВФ, чергове підвищення на 50 % відбудеться у квітні наступного року. З іншого боку, заяви, що ціна на газ в Україні буде така сама, як у Росії, за рахунок створення СП у газовій сфері, також не зовсім адекватні, оскільки в Росії є програма приведення внутрішніх цін на газ у відповідність до експортних. Тобто, до 2016 року планується підвищити внутрішні ціни до того ж рівню, за яким російський газ продається на Заході. Отже, внутрішні російські ціни будуть нижчими ще кілька років, а ми, наскільки я розумію, маємо віддати нашу ГТС назавжди...” - каже Саприкін.

Отож, як підсумок, постають два логічні питання:

Якщо від знижижки в ціні на газ, який постачається на Україну з Російської Федерації, отриманої (не забуваймо!) в обмін на поступки в сфері стратегічних національних політичних і економічних інтересів, населення не лише не отримало нічого, а, навпаки, має платити більше, ТО ХТО Ж (І ЯКИМ САМЕ ЧИНОМ) КОРИСТАЄТЬСЯ З ЦИХ ЗНИЖОК?

Чи справді підвищення цін комунальних послуг обумовлене незалежними від волі влади економічними причинами, АБО САМІ ЦІ “ОБ’ЄКТИВНІ ПРИЧИНИ” ШТУЧНО СТВОРЕНІ САМЕ ДЛЯ ТОГО, АБИ УЗЯТИ ЯКНАЙБІЛЬШЕ З ТИХ СПОЖИВАЧІВ, ХТО ЗАВЖДИ НАЙРЕТЕЛЬНІШЕ ОПЛАЧУЄ ВСІ РАХУНКИ?